Останні опитування Eurobarometer (2025 і 2024) чітко показують: корупція в Європі загальноєвропейська проблема, а не хвороба «відсталих» країн. У 2025 році 69 % громадян ЄС вважають, що корупція поширена в їхній країні. Це означає, що кожен сьомий європеєць особисто або опосередковано зіштовхується з корупцією у повсякденному житті.
Ключові індикатори вказують на те, що переважна більшість респондентів засуджує корупційні практики: близько 80 % вважають неприйнятним давати хабарі, понад 70 % відкидають ідею «подарунку за послугу».
Водночас близько 5 % опитаних повідомили, що за останні 12 місяців стикалися з корупцією особисто, і лише кожен п’ятий із них повідомив про це офіційно.
Це, у свою чергу, вказує на низький рівень довіри громадян ЄС до інституцій у питаннях боротьби з корупцією. Так, за даними Eurobarometer близько двох третин громадян вважають, що великі корупційні справи не розслідуються належним чином, а понад половина опитаних сумнівається в ефективності урядових антикорупційних заходів. Понад 77 % респондентів бачить тісний зв’язок між бізнесом і політикою як ключове джерело корупції.
Результати опитування також показують значні регіональні відмінності. У 2025 році найвищий рівень сприйняття поширеності корупції зафіксовано в Південній Європі: Греція — 97 %, Хорватія — 92 %, Португалія — 91 %. Навпаки, у Північній Європі показники набагато нижчі: Фінляндія — 21 %, Данія — 28 %. У більшості східних і південних членів ЄС — високі рівні песимізму щодо корупції. Порівняно з 2024 роком загальна динаміка стабільна, проте в окремих країнах, наприклад, Люксембург та Ірландія спостерігається помітне зростання рівня занепокоєння +9 % і +6 % за рік відповідно.
Що це означає для України?
По-перше, результати дослідження руйнують міф про винятковість української корупції. Як слушно зазначає директор ІДЕ Ігор Шевченко: «Корупція в Україні — не унікальний кейс: її теоретична, інституційна й економічна основа подібна до країн ЄС. За поширенням та впливом груп інтересів Україна не краща й не гірша за Грецію, Кіпр, Іспанію, Італію, Португалію, Хорватію». Дані надані Eurobarometer лише підтверджує цю тезу. Високі рівні сприйняття корупції в багатьох державах-членах ЄС перетворюють український кейс з унікального випадку на частину ширшої європейської системної проблеми.
По-друге, ця статистика надає чітке розуміння, того що формальне членство в ЄС саме по собі не є «чарівною пігулкою». Статистично, навіть країни із членством у Союзі демонструють високі рівні сприйняття корупції і низьку довіру до антикорупційних зусиль уряду. Із цього можна зробити висновок, що боротьба з корупцією потребує в першу чергу не інтеграції в європейські структури, а тривалих структурних внутрішніх реформ: підвищення прозорості, незалежності правоохоронних органів, практик підзвітності та зміни культури публічного управління.
Нарешті, політика протидії корупції має базуватися на реальній довірі громадян: якщо більшість не вірить у належне розслідування великих справ, антикорупційні інститути залишатимуться маргінальними.
Висновок: Eurobarometer 2025 черговий раз підтверджує — корупція є загальноєвропейською проблемою, й Україна не вирізняється істотно ні гіршим, ні кращим статусом порівняно з низкою держав-членів. Формальне членство в ЄС не скасовує потреби у фундаментальних внутрішніх реформах; без них чекати на «автоматичне» зниження корупції марно. Саме тому національним пріоритетом має бути політика боротьби з корупцією, а не сліпа євроінтеграція.
