Новини

Світу потрібна модель керування 4.0. Що це таке?

Новини

Світ змінився, і державне та корпоративне управління має змінитися разом із ним

У 2022 році пандемія COVID-19 і безліч породжених нею криз нарешті можуть піти на спад. Але в цьому оптимістичному сценарії можна побачити і цунамі нових проблем — від провалу боротьби зі зміною клімату до послаблення соціальної згуртованості. Їх розв’язання вимагатиме від лідерів переходу до іншої моделі керування.

Коли нашими установами керують добре, ми звертаємо на них мало уваги. Вони є невидимою інфраструктурою, яка підтримує економіку і практично всі аспекти громадського порядку. У другій половині XX століття, завдяки «досить хорошій» якості управління, стало можливим зростання доходів і соціальний мир.

Проте сьогодні багато людей втрачають віру у своїх лідерів. В умовах посилення ризиків і нашої колективної нездатності впоратися з ними ми почали шукати винних. Одні показують пальцем на невмілих політичних лідерів, інші звалюють вину на керівників компаній «із Давосу», а меншість, що зневірилася і збільшується, бачить причину нинішніх трагічних подій у змові еліт.

Сьогодні багато людей втрачають віру у своїх лідерів

Правда набагато складніша. В основі нашої нездатності передбачати та долати глобальні ризики (і йдеться не тільки про зміну клімату і глибокий соціальний розкол, а й про нові спалахи інфекційних захворювань, боргові кризи, неадекватне регулювання нових технологій) лежить нерозв’язана проблема глобального управління. Наші установи та їхні керівники перестали відповідати своєму призначенню.

Ми схильні дивитися на історію як на низку великих подій, подібних до землетрусів. Проте деградація глобального управління стала результатом поступової ерозії.

У період дії «Моделі керування 1.0» одразу після Першої світової війни державне та корпоративне управління характеризувалося владою «однієї людини»: «сильного лідера» і «боса», і не важливо — обраний він був чи ні. Цей тип лідерства добре працював у суспільстві, де вартість інформації була високою, ієрархічна влада та менеджмент функціонували порівняно успішно, а технологічний та економічний прогрес приносив користь практично всім.

«Модель керування 2.0», що виникла наприкінці 1960-х років, утверджувала первинність матеріального добробуту і збіглася з розквітом «капіталізму акціонерів», постульованим Мілтоном Фрідманом, а також із прогресивною глобальною фінансіалізацією. Новий менеджерський клас, підзвітний лише перед акціонерами, панував нероздільно і глобально. І хоча світова фінансова криза 2008 року завдала по «Моделі керування 2.0» серйозного удару, ця модель, з її вузьким баченням, продовжувала домінувати аж до спалаху пандемії COVID-19.

Брутальний соціально-економічний шок COVID-19 дав початок «Моделі керування 3.0». Антикризовий менеджмент сьогодні домінує у процесі ухвалення рішень, а лідери сфокусувалися на миттєвому мисленні, демонструючи порівняльну зневагу до його можливих ненавмисних наслідків. Цей підхід, з його методом спроб і помилок і короткостроковими орієнтирами, призвів до безсистемності у боротьбі з пандемією та її соціально-економічними наслідками.

Однак після закінчення пандемії нам знадобиться нова модель управління. «Модель керування 4.0» відрізнятиметься від своїх попередників у цілій низці фундаментальних аспектів.

По-перше, вона замінить нинішній антикризовий менеджмент із його короткостроковими орієнтирами, довгостроковим стратегічним мисленням. Акцент на поточних проблемах, таких як пандемія, соціально-економічні кризи або психічне здоров’я людей, має доповнюватися діями, спрямованими на боротьбу зі зміною клімату, на розворот тенденції втрати біорізноманіття, компенсація екологічної шкоди, якої завдає діяльність людини, а також на розв’язання пов’язаних з усім цим соціальних проблем, зокрема вимушеної міграції.

По-друге, «Модель керування 4.0» має замінити вузьке бачення та підходи зверху вниз, які домінували у минулому. Ми живемо у вкрай складному та взаємопов’язаному світі, а не в лінійному світі з одиничними розривами. Це означає, що ролі та обов’язки всіх стейкхолдерів у суспільстві мають змінитися. Бізнес більше не може ігнорувати свій соціальний та екологічний вплив, а уряди більше не можуть діяти так, ніби вони одні мають на все відповіді.

По-третє, необхідно позбутися нинішнього акценту на вузькій економічній концепції та на короткострокових фінансових інтересах. У центрі будь-якої нової системи управління — державної чи корпоративної — має бути первинність суспільства та природи. Так, фінанси і бізнес життєво важливі, але вони мають служити суспільству та природі, а не навпаки.

Світ змінився, і державне та корпоративне управління має змінитися разом із ним. Сьогодні великі структурні зрушення, наприклад, Четверта промислова революція та зміна клімату, призводять до збоїв у роботі всіх галузей і центрів влади. Технології, на кшталт блокчейну, витісняють централізовані, ієрархічні організації, замінюючи їх децентралізованими, автономними структурами. Поглиблюється соціальна, економічна та цифрова нерівність.

Сьогодні багато лідерів досі застрягли в менталітеті капіталізму акціонерів, характерного для «Моделі керування 2.0», а деякі суспільства продовжують віддавати перевагу авторитарному керівництву та структурі, що відповідає «Моделі керування 1.0». Тим часом поки COVID-19 залишається загрозою, антикризовий менталітет «Моделі керування 3.0» і надалі домінуватиме в дискусіях кабінетів і рад директорів.

Втім, багато лідерів вже починають мислити і діяти як першопрохідці нової епохи управління. Серед них топменеджери, що підтримують індикатори ESG (екологічне, соціальне та корпоративне управління), і такі політичні лідери, як президент Франції Еммануель Макрон і прем’єр-міністр Італії Маріо Драгі, які ламають звичні бар’єри. Але насамперед, це молодь, яка потребує кращого майбутнього.

Люди, які продовжують керуватися нормами управління колишніх епох, критикують таких лідерів через те, що вони виходять із загальної системи. Але ми маємо вітати тих, хто, вийшовши на невідому територію, діє як криголам, поза власними вузькими інтересами, і виступає за конкретні справи для боротьби зі зміною клімату та для усунення соціальної несправедливості.

Найкращі індикатори відповідального та чутливого управління сьогодні вимірюють ступінь підтримки і згоди лідерів із принципами відповідальності перед стейкходерами, а не акціонерами. Хоча вимір відповідальності перед стейкхолдерами сьогодні поки що переживає етап дитинства, подальший розвиток послідовної метрики дозволить нам судити, чи справді лідери починають ширше дивитися на свою роль та обов’язки.

XXI століття принесе нам безліч безпрецедентних проблем. Якщо ми хочемо, щоб наші діти та онуки озиралися на досягнутий нами прогрес із таким самим задоволенням, яке ми відчували наприкінці XX століття, тоді наша модель управління обов’язково має змінитися.

Клаус Шваб

Економіст, засновник і президент Всесвітнього економічного форуму в Давосі

Джерело: nv.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

We take processes apart, rethink, rebuild, and deliver them back working smarter than ever before.